Хмелиська вперше згадуються як Хмелища у протоколах люстрації королівських земель 1564-1565 років. Проте, період від заснування села до кінця ХІІХ століття не вивчений. Зараз мальовниче село Хмелиська належить до території Підволочиського району Тернопільської області. Розташоване воно у південно-західному напрямку від Підволочиська на відстані 12 кілометрів. По його території проходить Товтровий кряж та протікає річечка Самець, що бере початок у західній частині населеного пункту. Свою назву село отримало від рослини хмелю, якою рясно були вкриті яри навколо першого поселення на території села. Нову письмову згадку про село із назвою Хмелиська відносять до початку дев'ятнадцятого століття. Йдеться про дату зведення кам`яної споруди церкви на території села Хмелиська у 1807 році. Звичайно поселення під такою назвою існувало задовго до цього. За переказами місцевих жителів, перші поселенці звели свої будівлі на території, що зараз є орною землею і розташована вона за два кілометри на захід від сучасного села. Ця місцевість тепер носить назву Кругляк. Яку мало назву перше село, достеменно не відомо. Проте при проведенні сучасних польових робіт на даній ділянці поля виорюються речі, що засвідчують про існування на даному місці поселення. Це село розташоване було поблизу дороги, яка у давнину з`єднувала Теребовлю та Збараж, проходила через місто Скалат і дотепер серед місцевих жителів носить назву Збаразький гостинець. Ймовірніше усього село існувало, починаючи десь із шістнадцятого століття. В період сімнадцятого століття воно зазнавало неодноразових набігів з боку татар. За місцевою легендою, перше (попереднє) поселення під час одного із набігів татар було пограбоване та спалене вщент. А тому населення змушене було відселитись на схід. Місце сучасного розташування села обрано не випадково. Це територія, що ховається у ярах: економилась орна земля, що завжди була великим багатством селян; тут протікає річка, що давала людям воду, тут, у зарослях хмелю, за переказами, люди ховались від ворогів. Час виникнення нового поселення із назвою Хмелиська припадає десь на другу половину сімнадцятого століття.

Вже тоді село було поділене на вулиці, які мали свої назви, що зберігаються дотепер. Південна частина головної вулиці отримала назву Скалатський кінець( за близькість до Скалата), північну частину названо Кам`янецьким кінцем (за близькість до Кам`янок), найдовша вулиця отримала назву Чорнії (за густі зарослі сільських ясенів, що були на вулиці), вулиця, на якій бере початок річка Самець, назвали Сліпою долиною (згідно сільської легенди назву вулиці дали татари, що через густий туман не змогли тут захопити селян у ясир). Ще одна вулиця носить назву Краків. Ймовірніше свою назву вона отримала через поселенців - поляків, що були родом із Польщі.

У вісімнадцятому столітті в селі спорудили дерев`яну церкву. Вона була невеликою і слугувала в основному, як похоронна каплиця. Місце розташування було обрано не випадково. Це найвищий у селі пагорб. Довкола церкви проводились захоронення. Сам цвинтар було обнесено кам`яним муром. Вхід на цвинтар був із південної сторони. Залишки таких поховань та муру викопують дотепер. Зараз ця територія забудована.

Дослідженим періодом історії села Хмелиська можна вважати, починаючи із початку дев`ятнадцятого століття. Після того, як відбулись поділи Польщі, територія краю відійшла до складу Австро-Угорщини. Момент становлення нової влади залишив по собі добру пам`ятку. У документах збереглись свідчення того, що в період, коли західноукраїнські землі потерпали від війни, яку вела Австрія проти наполеонівської Франції, у селі було споруджено кам`яну церкву. Згідно існуючими у сільській церкві записами, місцевий селянин Василь Романчук відвозив у Збараж гроші,зібрані із селян як податки, В цей час за умовами Шенбрунського перемир`я територія краю переходила під владу Росії. Скориставшись непорозуміннями, Василь Романчук зібрані для податку гроші не здав. Повернувшись у село, на ці кошти було вирішено спорудити кам`яну церкву.

В кінці ХІХ ст. тут проживало кілька сотень католиків, яким на богослужіння доводилося вибиратися до костелу в селі Галущинці (1851 - заснування парафії, 1868 - побудова в Галущинцях храму). Врешті, близько 800 католиків з Хмелисьок дозріли до власної каплички, яку й було зведено з цегли в 1899 р. Освячено капличку ім.  св. Якова. Станом на 1903 р. в селі нараховувалось майже тисячу віруючих. Священиком був отець Олександр Панек. Коли кількість католиків сягнула 1,5 тис. (після Першої світової війни), в селі нарешті була заснована власна парафія.

У цей час жителі села головним чином займались сільським господарством. Величезним лихом для селян був голод. Важке становище селян змушувало їх наприкінці дев`ятнадцятого століття масово емігрувати за кордон. При цьому вони за безцінь продавали свої господарства. Найчастіше хмелиськівчани для еміграції обирали США, Канаду, Бразилію, Австралію та Аргентину. У цей час на території села добре починає розвиватись торгівля. У селі торгівлею займались єврейські родини, яких на початок двадцятого століття нараховувалось (за свідченнями очевидців) 29 родин. Як крам продавали свічки, мило, гас, тканини, сірники інші речі.

Під час першої світової війни по території села проходила лінія фронту. Вже з перших днів війни люди відчули весь її жах на собі Під час війни частина чоловіків були  у складі загонів УССів. 

В той час серед селян-українців оживились націоналістичні настрої. Вже тоді у селі місцевим священиком було започатковано недільну школу. Серед хмелиськівчан поширювались москвофільські настрої. На зібрані населенням кошти у селі, поруч з церквою, було споруджено народний дім, який виконував роль сільського осередку культури. Селяни приходили туди послухати розповіді про події на фронті, прочитати книги. Сільські аматори ставили тоді українськомовні вистави. Ці настрої негативно сприйняла Польща, влада якої повернулась у село із закінченням першої світової війни. Листопадові події 1918 року (зокрема проголошення ЗУНР у Львові), мало змінили життя селян. Вони добре були поінформовані про події у Львові, проте через надмірну прив`язанність до землі, не були активними у державотворчому процесі 1918-1920 років. Це пояснювалось ще тим, що значну частину жителів села складали поляки, які прагнули відновити у селі владу Польщі. 

У міжвоєнний період серед жителів села можна виділити три основні національні общини: найбільше було поляків, зовсім менше - українців, найменшою була єврейська община. Активно у цей час діяло товариство Просвіта. Створене воно було зимою 1934-1935 років. Головою був Семен Леськів. Серед його членів можна виділити Масло Марію, Леськів Стефанію, Бойка Дмитра, Кривецьку Антоніну, Тарнавську Євдокію, Михайла Барана, Бендеру Івана, Підгірного Пилипа, Масла Андрія. Збирались вони у читальні. Головою читальні був Іван Бендера. Під опікою Просвіти був драматичний гурток, який очолив Андрій Дудар. Саме цей гурток влаштовував вечорниці, танці, ставив п`єси. Із приходом у 1939 році радянської влади, товариство було ліквідоване, а його члени переслідувались. У1936 році на кошти польської держави у селі було споруджено чотирикласну школу. Тоді ж було започатковано будівництво костелу, який став діючим 14 вересня 1939 року.

Особливою сторінкою історії села є події другої світової війни. Вона страшним лихом лягла на долю селян. Після війни місцеві жителі із новою силою підняли патріотичні настрої. Частина юнаків та дівчаті пішли у загони УПА. За націоналістичні настрої совіти репресували деяких хмелиськівчан. У післявоєнний період село почало потроху відновлювати звичний сільський ритм життя. Повернувшись, радянська влада почала «господарювати по-новому». Було закрито костел.Поляки почали відселятись у Польщу, а їхні садиби посіли лемки, яких також примусово переселяли у Галичину.  У роки радянської влади у селі було організовано колгосп. Люди в цей час жили бідно, бо працювали за трудодні. Лише з сімдесятих років двадцятого століття жителі села почали масово будувати нові житлові будинки, заявились перші приватні легкові автомобілі. Місцева школа в цей час нараховувала в середньому сто шістдесят учнів та була восьмикласною. Саме тоді село було газифіковано ( 1985 рік) та прокладено у селі ( 1986рік) асфальтову дорогу.

У рік проголошення незалежної України (1991р.) у селі із новою силою піднеслись патріотичні настрої. Було насипано могилу УСС, на державних установах села підняли синьо-жовтий прапор. З того часу у селі було створено сільську раду та відновлено богослужіння у місцевому костелі (1994р.).

Протягом усього часу у селі була діючою місцева святиня - церква Праведної Ганни. Саме вона була і є духовним центром життя сільської громади.

За роки незалежності село Хмелиська переживало свої піднесення та занепади. Дев`яності роки ввійдуть в історію, як важкі в економічному відношенні. Багато хмелиськівчан з того часу відправились на пошуки роботи за кордон. Та все ж таки, це  звичайне  галицьке  село.  Воно  славне  своїми  працьовитими людьми, мальовничою природою. На даний час у селі проживає  понад 700 осіб. У селі діючою є школа І-ІІ ступенів, дитячий садочок «Яблунька», діє сільська бібліотека, ФАП.